​Капсульна контрактура

Після використання грудних імплантатів для збільшення молочних залоз, організм починає формувати капсулу навколо імплантату. Стан, при якому відбувається надмірне утворення капсули та наступне стиснення імплантату називається – капсульною контрактурою.

Класифікація капсульної контрактури за Бейкером (1975):

1 клас: Капсульна контрактура першого ступеня вважається нормою. Утворення рубцевої тканини навколо сіліконового імплантату не впливає на розмір, форму чи тактильні відчуття при дотику до грудей.

2 клас: Капсульна контрактура 2 ступеня зазвичай проявляється лише незначними косметичними симптомами. Груди виглядають натурально, але є дещо щільними на дотик. Як правило, пацієнтки не відчувають цих змін та лише пластичний хірург здатен диференціювати ці зміни про огляді.

3 клас: Капсульна контрактура третього ступеня - наявні очевидні косметичні зміни. Молочні залози - тверді на дотик та матимуть зміни у формі, наприклад, вони будуть надто круглими чи видимі деформації. Однак цей ступінь капсулярного скорочення часто не викликає дискомфорту чи болю.

4 клас: Капсульна контрактура 4 ступеню – має аналогічні симптоми, що характерні для 3 ступеня (груди тверді на дотик та мають неправильну, не фізіологічну форму). Однак, пацієнки з капсульною контрактурою 4-го ступеня мають больові відчуття в ділянці грудей; Часто при пальпації жінки скаржаться на підвищену чутливість і болючість.

Оцінка ступеню є досить суб'єктивна: не існує загальновизнаних об'єктивних методів вимірювання, хоча деякі фахівці з пластичної хірургії використовують штангенциркуль або тонометрію.

Патогенез капсульної контрактури – механізм виникнення після операції збільшення грудей вважається мультифакторним, однак останнім часом виділяють дві найдостовірніші причини:

• субклінічна інфекція Staphylococcus epidermidis – Присутність інфекційного агента стимулює ріст капсули (показано, що при використанні бетадину знижується коефіцієнт колонізації)

Pajkos (Plast Reconstr Surg, 2003) - Досліджував зразки капсули, що були отримані під час видалення з 27 грудних імплантатів. Серед 19 жінок, що мали наявну капсульну контрактуру (різного ступеню) - у 17 виявлено позитивний ріст мікробіологічних культур, 14 з них - S. epidermidis.

• Гіперреакція фібробластичного типу на присутність чужорідного тіла.

Headon (Arch Plast Surg. ,2015) Вважають, що роль імунної системи в патогенезі капсульної контрактури є ключовою. Відомо, що макрофаги, лімфоцити та фібробласти є переважаючими типами клітин під час формування капсули. Безпосередньо Фібробласти накопичуються у «контактній зоні» імплантату грудей та капсули, що утворюється. Згідно даних досліджень, кількість фібробластів у капсулі корелює із ступенем Бейкера, найбільша кількість виявляється в капсулі при контрактурі ступеня IV порівняно з I ступенем.

За часом виникнення розділяють на:

Ранню капсульну контрактуру – проявляються протягом 3-6 місяців після операції аугментаційної маммапластики (характерне для ранніх післяопераційних ускладнень – інфекція, гематома і тд.)

Пізню капсульну контрактуру – виникає через 1 рік після оперативного втручання ( характерне для реакції фібробластичного типу, проблем з пропотіванням силікону через стінку імплантанта чи його розриву )

Частота виникнення

• MHRA ( Британське Регулююче агентство з лікарських засобів та медичних препаратів) (2010) стверджує, що у кожної 10-ї пацієнтки розвинеться капсульна контрактура (без конкретного часу).
• Дані досліджень компаній виробників - Ментор (2005) та Аллерган (2003) – при первинному збільшенні грудей капсульна контрактура розвивається у 8,0% для силіконових імплантатів та в 9% для імплантатів наповнених фізіологічним розчином.
• Дослідження перед дозволом виходу на ринок - Allergan і Mentor у 2007/8 р. , контрактрактура III / IV ступеню виникає за 4 роки:

У 15% пацієнтів при збільшенні молочних залоз

У 15% -30% пацієнтів, при реконструкції молочних залоз

Стратегії зниження ризику капсульної контрактури:

Частота утворення капсул пов'язана з хірургічною технікою та факторами пацієнта.

Методи, ефективність котрих доведена:

• Субмускулярне (під м’яз) розміщення імплантату;
• Використання текстурованих імплантатів; Malata, Br J Plast Surg, 1997; Hakelius, Plast Reconstr Surg, 1997. Однак, в разі розташування під м’язом, переваги використання текстурованого імплантату не доведено;
• Зрошення сформованої кишені Бетадином (Burkhardt BR, Plast Reconstr Surg, 1995)

4-річне дослідження в котрому взяли учась 60 пластичних хірургів, вони перевіряли дію двох незалежних змін (текстура та зрошення бетадином) на виникнення капсульної контрактури. Результати:

• Текстуровані імплантати, зрошені Бетадином - 4% контрактура
• Гладкі імплантати, зрошені сольовим розчином - 50% контрактура
• Ретельний гемостаз та відміна вживання лікарських засобів, що впливають на згортання крові за 2 тижні до операції;
• Використання Keller funnel для встановлення імплантату грудей без контакту з шкірою;

Keller funnel (викуплено Аллерганом у 2017 році). Flugstad NA (Aesthet Surg J, 2016) показав, що кількість повторних операцій (протягом 12 місяців) з приводу капсульної контрактури знизилася з 1,49% до 0,68% при використанні Keller funnel .

Методи, ефективність котрих є сумнівною:

• Використання стероїдних препаратів
• Призначення вітаміну K
• Фізичне навантаження та масаж грудей
• Використання рукавичок без пудри та їх зміна безпосередньо перед встановленням імплантату